Вітамін C (аскорбінова кислота)

Латинська назва: Ascorbic acid

Хімічна назва: L-Аскорбінова кислота

Брутто-формула: C₆H₈O₆

Код CAS: 50-81-7

Код ATC: A11GA01

Основна характеристика: Білий кристалічний порошок кислого смаку. Легко розчинний у воді, розчинний у спирті.

Фармакотерапевтична група: Група вітаміну C

Нозологічна класифікація (МКХ-10):

B15 Гострий гепатит А
B83.9 Гельмінтози, неуточнені
B99 Інші інфекційні хвороби
D68.9 Порушення згортання крові, неуточнене
D69.9 Геморагічний стан, неуточнений
D74.9 Метгемоглобінемія, неуточнена
E54 Недостатність аскорбінової кислоти
E83.1 Порушення обміну заліза
F05.9 Делирий неуточненный
F10.4 Абстинентное состояние с делирием
G71.0 М’язова дистрофія
I61 Внутрішньомозковий крововилив
I99.9 Діагностування хвороб системи кровообігу
K25 Виразка шлунку
K26 Виразка дванадцятипалої кишки
K31.8.1 Ахілія шлунку
K52 Інші неінфекційні гастроентерити та коліти
K73.9 Хронічний гепатит, неуточнений
K74.6 Інший та неуточнений цироз печінки
K81.9 Холецистит, неуточнений
L40.9 Псоріаз, неуточнений
L53.9 Еритематозні стани, неуточнені
L81.4 Інша меланінова гіперпігментація
L98.4 Хронічна виразка шкіри, не класифікована в інших рубриках
N93.9 Патологічні маткові та піхвові кровотечі, неуточнені
O26.9 Стан, пов'язаний з вагітністю, неуточнений
R04.0 Носова кровотеча
R04.8.0 Кровотеча легенева
T14.2 Перелом у неуточненій ділянці тіла
T30 Термічні та хімічні опіки неуточненої локалізації
T45.4 Залізом та його сполуками
T66 Неуточнений вплив випромінювання
T80.9 Неуточнені ускладнення внаслідок інфузії, трансфузії та лікувальної ін'єкції
Z39.1 Допомога та обстеження матері-годувальниці
Z54 Період видужування

Аскорбінова кислота – безколірна кристалічні речовина, немає запаху, має кислий смак, добре розчиняється у воді (1:3,5), повільно розчиняється в етанолі (1:30), абсолютному спирті (1:50), гліцерині (1:100), пропіленгліколі (1:20). Розчинність у воді: 80% при 100 °C, 40% при 45 °C. Практично нерозчинний в ефірі, бензолі, хлороформі, петролійному ефірі, оліях, жирах. Під дією світла поступово темнішає. У сухому вигляді стабільний у повітрі, водяні розчини швидко окислюються. Вітамін C руйнується під впливом високих температур.

Для медичного використання використовують синтетичну аскорбінову кислоту.

Аскорбат натрію – дрібні кристали, добре розчинний у воді: 62г на 100 мл при 25 °C, 78 г на 100 мл при 75 °C.

Наукова назва вітаміну C отримана з латинської назви цинги (scorbutus).

Аскорбінова кислота синтезується рослинами із галактози, а більшістю тварин, за винятком приматів та деяких інших тварин, які отримують його з їжею, з глюкози. Примати повинні отримувати вітамін C з їжею. Це зумовлено генетичним спадковим порушенням четвертого етапу синтезу вітаміну C з D-глюкози – перетворення L-гулонакталону у L-аскорбінову кислоту – у результаті мутації гена, який кодує L-гулонолактоноксидазу. Мутація відбулась багато мільйонів років назад.

Людський організм не може створювати значних запасів вітаміну C, тому необхідно щоденно вживати його.

Використання у харчовій промиисловості

У харчовій промисловості аскорбінову кислоту використовують як антиоксидант.

Відповідні європейські номери E добавок до їжі:

E300 – аскорбінова кислота

E301 – аскорбінат натрію

E302 – аскорбінат кальцію

E303 – аскорбінат калію

E304 – складні ефіри жирної кислоти аскорбінової кислоти, аскорбілу пальмітат, аскорбілу стеарат

Історія вітаміну C

Відкриття вітаміну C пов’язане з лікуванням цинги.

Багато народів світу знали про зв’язок між вживанням певного виду їжі та виникненням симптомів гіповітамінозу C чи авітамінозу C.

Наприклад, індіанці Південної Америки користувалися відваром, приготованим із хвої сосни. Це попереджувало розвиток цинги - захворювання, яке виникало від нестачі вітаміну C. Довідавшись про такий засіб лікування, учасники експедиції, що вирушили до Ньюфаундленда з Європи в 1735 році, вилікувалися від цієї недуги.

У 1747 році британським хірургом Джеймсом Ліндом (James Lind) було проведено експеримент, коли до звичайних порцій моряків додавали певні речовини. В одному випадку це були апельсини та лимони, в іншому це сидр, винний оцет, сірчана кислота, морська вода. У 1753 році ним було видано "Трактат про Цингу", де було описано експеримент та показано, що вживання цитрусових запобігало хворобі.

А ось іще один приклад з історії: в черговому плаванні під керівництвом знаменитого англійського мандрівника Джеймса Кука, що тривало з 1772 по 1775 роки, брали участь два кораблі. На першому судні, капітаном якого був сам Кук, знаходилися великі запаси свіжих овочів, фруктів, також лимонного та морквяного соків і квашеної капусти. І під час тривалого плавання жоден із членів екіпажу не захворів на цингу. На іншому ж судні, де в раціон моряків не включались овочі та фрукти, від неї страждала чверть команди. ЗА цей подвиг капітан був нагороджений медаллю Британського Адміралтейства.

Назва "протискорбутний" використовувалась у вісімнадцятому та дев’ятнадцятому сторіччях як загальна назва для продуктів, які допомагали попередити цингу, при тому що не було розуміння причини такої дії. Це стосувалось таких продуктів як: лимон, лайм справжній, помаранчі, кисла (квашена) капуста, капуста та інші.

У 1885 році В.В.Пашутін висунув ідею про авітаміноз, як про причину цинги. У 1920 році антицинготний фактор назвали вітаміном C.

Цинга була відтворена у тварин випадково у 1907-1910 роках норвезькими лікарями А. Хольстом та Дж. Фреліхом при вивченні хвороби бері-бері. Замість голубів вони взяли для експерименту морських (гвінейських) свинок та почали їх годувати виключно вівсяною кашею, що призводило до хвороби бері-бері у голубів, і були здивовані, коли побачили симптоми цинги, яка до того часу вважалася притаманна лише людям. Потім з’ясувалося, що цинготною є будь-яка зернова монодієта. Далі з’ясувалося, що антискорбутний фактор присутній у паростках зернових, хоч і відсутній у самих зернах. Також антицинготний фактор присутній у рослинах, зокрема соковитих фруктах та овочах, хоч і у різних кількостях. Є він і у свіжому молоці, хоч руйнується при стерилізації. Процес пастеризації був придуманий для того, щоб залишити антицинготний фактор у молоці.

У 1920 році І. Дрюммонд запропонував називати антискорбутну речовину вітаміном C. Згодом з’ясувалось, що цингою хворіють лише морські свинки, людиноподібні мавпи та люди. У 1922 році дослідник Н. А. Бєссонов першим виділив активний протицинготний препарат з соку білокачанної капусти. Хоч препарат був не досить очищений, проте виліковував експериментальний скорбут.

Після публікації Бєссонова з’явилось багато робіт різних авторів з результатами послідовного очищення препарату та з’ясування його властивостей.

Вітамін C був виділений з лимонного соку у 1923 році Зільва (S.S. Zilva) та Альбертом Джорджи (Albert Szent-Györgyi) у кристалічному вигляді. Згодом було з’ясовано формулу вітаміну C та названо "аскорбіновою кислотою". Незабаром незалежно британськими хіміками сером Волтером Норманом Хавортом (Walter Norman Haworth) та сером Едмундом Хьорстом (Edmund Hirst) та польським хіміком Тадеушом Рейхштейном (Tadeus Reichstein) було здійснено синтез вітаміну C, що зробило можливим дешеве виробництво вітаміну C.

Було доведено, що вітамін C допомагає зберігати здоровими зуби, кістки, м'язи, кровоносні судини, сприяє росту і відновленню тканин, загоєнню ран.

У 1934 році фармацевтична компанія Hoffmann-La-Roche почала першою серійний випуск синтетичного вітаміну C під зареєстрованою запатентованою назвою Redoxon.