Фармакологічні властивості вітаміну K

Вітаміни Вітамін A Вітамін C Вітамін D Вітамін E Вітамін K

Добова потреба у вітамінах та мінералах Вітамінні Опитування Корисні посилання

Загальні дані про вітамін K Джерела вітаміну K Дія вітаміну K Добова потреба вітаміну K Гіповітаміноз K та авітаміноз K Фармакологічні властивості вітаміну K Показання до застосування вітаміну K Спосіб застосування вітаміну K та дози Побічна дія вітаміну K Протипоказання до застосування вітаміну K Передозування вітаміну K та гіпервітаміноз K Особливості застосування вітаміну K Взаємодія вітаміну K з іншими лікарськими засобами Препарати вітаміну K

Фармакодинаміка вітаміну K

Вітамін К існує в декількох формах. Основна форма вітаміну К – вітамін К₁ (філохінон) міститься в рослинах, особливо зелених листових овочах.

Вітамін К₁, який надходить з їжею всмоктується у тонкій кишці та накопичується у печінці.

Іншою формою вітаміну К є вітамін К₂ (менахінон), який може всмоктуватися в обмеженій кількості. Його виробляють бактерії в нижній частині тонкої кишки і в товстій кишці. Проте, дані про всмоктування ендогенного вітаміну K у товстій кищці суперечливі. Вітамін K, що всмоктався перетворюється у мікросомах печінки в активний епоксид, який є кофактором ферментативного карбоксилювання залишків глютамінової кислоти у молекулах факторів протромбінового комплексу.

Вікасол є синтетичним аналогом водорозчинного вітаміну К і розглядається як вітамін К₃ (менадіон), сприяє синтезу протромбіну і проконвертину, підвищує згортання крові за рахунок посилення синтезу II, VII, IX, X чинників згортання. Має гемостатичну дію (при дефіциті вітаміну К виникає підвищена кровоточивість). У крові протромбін (чинник II) у присутності тромбопластину і Ca²⁺, за участю проконвертину (чинник VII), чинників IX (Кристмасс-чинника), X (чинника Стюарта-Прауєра) переходить у тромбін, під впливом якого фібриноген перетворюється на фібрин, що складає основу згустку крові (тромбу). Вікасол як субстрат стимулює K-вітамінредуктазу, що активує вітамін К і забезпечує його участь в печінковому синтезі K-вітамінзалежних плазмових чинників гемостазу.

Роль вітаміну К в організмі людини і тварин не обмежується впливом на біосинтез прокоагулянтів. Він впливає на біоенергетику і ряд процесів анаболізму. Він має значення для обміну макроергічних сполук, для утворення АТФ. К-вітамінна недостатність призводить до дефіциту АТФ і зниження енергетичного забезпечення біосинтезу багатьох сполук. До числа останніх входять не тільки прокоагулянти, а й інші білки, що швидко ресинтезуються, включаючи ряд ферментів, не пов’язаних безпосередньо з процесом згортання крові. При дефіциті вітаміну К ослаблений також біосинтез деяких біологічно активних речовин небілкової природи: серотоніну, гістаміну, ацетилхоліну.

Фармакокінетика вітаміну K

Після внутрішньом’язового введення легко і швидко всмоктується в системний кровотік. У крові препарат знаходиться в плазмі у зв’язку з різними фракціями білків крові. Зв’язування з білками плазми має оборотний характер. Кров хворих з дуже низьким вмістом альбумінів слабко зв’язує вітамін К або зовсім його не зв’язує. Накопичується головним чином в печінці, селезінці, міокарді, найбільша кількість (понад 60%) виявляється у мітохондріальній фракції і лише 15% – у надосадовій рідині. Усі природні і синтетичні варіанти вітаміну К в організмі перетворюються у вітамін К₂ (2-метил-3-фарнезилгераніл).. Найінтенсивніше процес перетворення відбувається в міокарді, скелетних м’язах, дещо повільніше – в нирках. Виводиться нирками та з жовчю практично виключно у вигляді метаболітів. Метаболіти вітаміну K (моносульфат, фосфат і диглюкуронід-2-метил-1,4-нафтохінон) виводяться з сечею – до 70 %. Високі концентрації вітаміну К в калі обумовлені тим, що він синтезується кишковою мікрофлорою.