Фармакологічні властивості вітаміну A

Вітаміни Вітамін A Вітамін C Вітамін D Вітамін E Вітамін K

Добова потреба у вітамінах та мінералах Вітамінні Опитування Корисні посилання

Загальні дані про вітамін A Джерела вітаміну A (ретинолу та бета-каротину) Дія вітаміну A (ретинолу та бета-каротину) Добова потреба вітаміну A (ретинолу та бета-каротину) Гіповітаміноз A та авітаміноз A Фармакологічні властивості вітаміну A Показання до застосування вітаміну A (ретинолу та бета-каротину) Спосіб застосування вітаміну A (ретинолу та бета-каротину) та дози Побічна дія вітаміну A (ретинолу та бета-каротину) Протипоказання до застосування вітаміну A (ретинолу та бета-каротину) Передозування вітаміну A (ретинолу та бета-каротину) та гіпервітаміноз A Особливості застосування вітаміну A (ретинолу та бета-каротину) Взаємодія вітаміну A (ретинолу та бета-каротину) з іншими лікарськими засобами Препарати групи вітаміну A

Фармакодинаміка вітаміну A

Ретинол необхідний для процесів обміну речовин, у тому числі регуляції росту і розвитку організму, забезпечує нормальну діяльність органа зору, структурну цілісність тканин, підвищує стійкість організму до несприятливих факторів навколишнього середовища.

При неповноцінному харчуванні, деяких захворюваннях травного тракту і печінки компенсує недостатність вітаміну А.

Активізує обмін та синтез білків, жирів і полісахаридів; окисно-відновних процесах, енергетичному і мінеральному обміні; побудові гормонів, травних ферментів і структурних елементів клітин, тканин.

Вітамін А має загальнозміцнювальну дію. Підвищує стійкість до захворювань слизових оболонок дихальних шляхів та кишечнику. Підвищує стійкість організму до інфекційних захворювань, несприятливих факторів навколишнього середовища, активізує процеси клітинного фагоцитозу і вироблення імунних білків (антитіл). Вітамін А бере участь у процесах поділу імунокомпетентних клітин, синтезі імуноглобулінів, у тому числі секреторного імуноглобуліну А, інтерферону, лізоциму та інших чинників специфічного і неспецифічного захисту від інфекцій, активує ферменти лізосом у фагоцитах, стимулює та посилює мієлопоез.

Ретинол необхідний для нормального функціонування печінки і жовчовивідних шляхів, нервової системи, кісткового мозку, синтезу стероїдних гормонів. Вітамін А необхідний для нормального функціонування ендокринних залоз і росту організму, тому що є синергістом соматомединів, стимулює синтез статевих та надниркових гормонів, у тому числі кортикостероїдів, бере участь у розвитку секреторних залоз.

Безпосередньо підтримує нормальну в'язкість (плинність) крові.

Ретинол підвищує рівень глікогену в печінці, стимулює продукцію трипсину і ліпази в системі травлення; інгібує фотохімічні вільнорадикальні реакції та окислювання цистеїну; активує включення сульфатів у компоненти сполучної тканини, хрящів, кісток, що сприяє поліпшенню трофіки; у гепарини, підтримуючи реологічні властивості крові; забезпечує потребу в сульфоцереброзидах та мієліні, забезпечуючи проведення і передачу нервових імпульсів.

Ретинол має протипухлинну дію, що не поширюється на неепітеліальні пухлини.

Стимулює розвиток скелета.

Найбільш специфічною функцією вітаміну А є забезпечення процесів зору (фоторецепції), нормальної діяльності органа зору. Вітамін А істотно впливає на сприйняття світла, беручи участь у процесах фоторецепції, адаптації зору людини до темряви. Трансретиналь бере участь у синтезі зорового пурпуру – родопсину, що міститься в паличках сітківки. Ретинол є необхідним компонентом для нормальної функції сітківки ока: він зв'язується з опсином (червоним пігментом сітківки), утворюючи зоровий пурпур - родопсин, необхідний для зорової адаптації у темряві. Він необхідний для синтезу зорового пурпуру з 11-цис-ретинолу та білків, що забезпечує адаптацію ока в умовах низького рівня освітлювання.

Відіграє важливу роль у підтримці нормального стану шкіри і слизових оболонок, загоєнні ран і виразок, забезпечує структурну цілісність тканин, нормалізує тканинний обмін. Вітамін А модулює процеси диференціювання епітеліальних клітин, підвищує стійкість та зменшує ранимість епітеліальних клітин шкіри та слизових оболонок, посилює розмноження епітеліальних клітин шкіри, омолоджує клітинну популяцію та зменшує кількість клітин, що йдуть шляхом термінальної диференціації, гальмує процеси кератинізації, посилює синтез глікозаміногліканів, активує взаємодію імунокомпетентних клітин між собою та клітинами епідермісу. Стимулює регенерацію слизових оболонок та шкіри. Вітамін А відіграє важливу роль у процесах епітелизації шкіри і слизових оболонок, запобігаючи їхній надлишковій зроговілості і лущенню. Він підтримує цілісність і функціональну активність епітеліальних клітин слизових оболонок шлунково-кишкового тракту.

Бере участь в окисно-відновних процесах (внаслідок великої кількості ненасичених зв'язків), у синтезі мукополісахаридів, білків, ліпідів, у мінеральному обміні, процесах утворення холестерину, регулює процеси перетворення скавалену у холестерол.

Має позитивний вплив на функцію сльозових, сальних та потових залоз

Місцева дія опосередкована присутністю на поверхні епітеліоцитів специфічних ретинолзв'язуючих рецепторів.

При неповноцінному харчуванні та деяких захворюваннях шлунково-кишкового тракту і печінки спостерігається недостатність вітаміну А (А-авітаміноз і А-гіповітаміноз).

При нестачі вітаміну А спостерігаються дегенеративно-дистрофічні процеси в дихальних шляхах (слизові оболонки носоглотки, придаткових пазух, трахеї, бронхів), у сечостатевій системі (епітелій ниркових мисок, сечоводів, сечового міхура, уретри, піхви, яєчників, маткових труб і ендометрію, сім’яних пухирців і канатиків, передміхурової залози), у травній системі (слизова шлунково-кишкового тракту, слинних залоз, підшлункової залози).

Дефіцит вітаміну А призводить до погіршення сутінкового зору (куряча сліпота), порушення трофіки шкіри (гіперкератоз), погіршення росту і якості волосся і нігтів, а також функції сальних і потових залоз, атрофії епітелію кон’юнктиви, рогівки, слізних залоз. Крім цього, спостерігається погіршення апетиту, зниження маси тіла й уповільнення росту кісток, зниження синтезу глюкокортикоїдів та стероїдних гормонів, порушення опірності організму інфекційним та іншим захворюванням. Відзначається підвищений холе- і нефролітіаз.

Нестача або надлишок вітаміну А в організмі жінки може спричинити аномалії внутрішньоутробного розвитку плоду.

Фармакокінетика вітаміну A

При прийомі внутрішньо (перорально) ретинолефір для ефективного всмоктування повинен спочатку омилитися (розщепитися) специфічною гідролазою, яка виробляється підшлунковою залозою і слизовою оболонкою кишечника та у великій кількості міститься у зовнішньому шарі слизової оболонки кишечника, утворивши вільний ретинол, який швидко та добре всмоктується у проксимальних (верхніх) відділах тонкого кишечника (переважно у дванадцятипалій та порожній кишках). Ретинол проникає у стінку кишечнику, де в мікроворсинках відразу ж піддається естерифікації жирними кислотами за допомогою специфічної синтетази. Відбувається окислення до ретиналю, а також ретиноєвої кислоти. Утворений ретинілпальмітат приєднується до специфічних ліпопротеїдів, проникає у лімфатичні шляхи та у складі хіломікронів надходить до печінки, де захоплюється зіркоподібними ретикулендотеліоцитами, потім гепатоцитами, де хіломікрони розкладаються, вивільнюючи ретинпальмітат, ретинол, ретиналь та ретиноєву кислоту. Ретинол зв’язується зі специфічним білком та надходить у кров, з’єднується з альбумінами та транспортується до різних органів.

Із стінки кишечнику ретинолефіри, ретинол та ретиналь у вигляді хіломікронів, а ретиноєва кислота у комплексі з альбуміном транспортуються з лімфою, через грудний проток потрапляє в кровообіг і депонуються у печінці.

Транспорт ретинолефірів у крові здійснюється β-ліпопротеїдами.

Звідти з течією крові розноситься в органи і тканини.

Максимальний рівень ефірів вітаміну А в сироватці крові спостерігається через 3-4 години після прийому.

Ретинол розподіляється в організмі нерівномірно.

Найбільша його кількість накопичується в печінці та сітківці; ретинол виявляється в нирках, жирових депо, надниркових залозах та інших залозах внутрішньої секреції.

Місцем основного депонування вітаміну А є паренхіма печінки, де він накопичується в стійких ефірних формах.

Основною формою депонування є ретинолпальмітат, запаси якого хоч повільно та постійно поповнюються.

 У тканинах ретинол локалізується переважно у мікросомах, мітохондріях, лізосомах, мембранах клітин та органел.

При вивільненні з депо печінки ретинол утворює комплекс з ретинолзв'язуючими білками, у вигляді якого циркулює у крові.

Крім того, високий вміст вітаміну А визначається в пігментному епітелії ретини. Дане депо необхідне для регулярного постачання зовнішніх сегментів паличок та колбочок вітаміном А.

У сечі здорової людини незмінений ретинол не визначається, оскільки він виводиться з жовчю.

Резорбція вітаміну зменшується при захворюваннях, що порушують функціональний склад слизової оболонки кишечнику або знижують склад жовчних кислот та панкреатичної ліпази в дуоденальному соку, при недостатній кількості жирів у їжі (при парентеральному харчуванні, дотримуванні дієти та ін.) та застосуванні деяких лікарських засобів.

Біотрансформація ретинолу проходить у печінці, а потім у вигляді неактивних метаболітів він виводиться нирками.

При дефіциті вітаміну A ретинолзв'язуючий білок накопичується у печінці, а при поповненні дефіциту швидко надходить у кров.

Продукти обміну (метаболіти) ретинолу виводяться з організму із сечею. Період напіввиведення – 9,1 години.

Ретинол може частково виводитися з жовчю та брати участь в ентерогепатичній циркуляції.

Ретинол, ретиналь, ретиноєва кислота виділяються гепатоцитами у складі жовчі, ретиноїлглюкуронід виділяється із сечею.

Елімінується у формі глюкокон’югатів із жовчю та сечею.

Елімінація ретинолу відбувається повільно–за 3 тижні (21 день ) з організму виводиться 34% прийнятої дози препарату. Тому повторні прийоми великих доз ретинолу можуть призводити до його кумуляції.

Загальна кількість вітаміну А в організмі дорослої людини становить 200 – 700 мг.