Взаємодія вітаміну D з іншими лікарськими засобами
При одночасному застосування препаратів, які знижують рівень холестерину, необхідно брати до уваги, що вони можуть порушувати всмоктування жирів ти жиророзчинних вітамінів, тому застосовувати вітаміну D та гіперліпідемічних препаратів необхідно у різний час
Вживання мінеральних проносних засобів перешкоджає всмоктуванню вітаміну D, а синтетичні проносні засоби можуть порушувати обмін вітаміну D та кальцію
Барбітурати та дифенін порушують нормальний обмін вітаміну D, унаслідок чого може розвинутись рахіт та остеомаляція у дорослих
Кортикостероїдні гормони сприяють виведенню вітаміну D з організму та порушують всмоктування та обмін кальцію
Деякі протитуберкульозні препарати (парааміносаліцилат) можуть змінювати обмін вітаміну D та порушувати баланс кальцію та фосфору
Вітамін D може зменшувати ефективність серцевих глікозидів
Антациди та стероїдні гормони (кортизон) впливають на всмоктування вітаміну D
Вживання вітаміну D у великих дозах може призводити до дефіциту заліза. Це пояснюється тим, що вітамін D стимулює всмоктування кальцію у кишечнику, а кальцій конкурує за всмоктування із залізом
Вітамін D стимулює всмоктування у кишечнику магнію, а також запобігає втратам фосфатів із сечею.
Нормальний метаболізм вітаміну D у печінці (де активуються попередні форми) неможливий при недостатності вітаміну E.
Взаємодія ергокальциферолу з іншими лікарськими засобами
При одночасному застосуванні з солями кальцію токсичність вітаміну D2 підвищується. При призначенні з препаратами йоду відбувається окислення вітаміну D2. При поєднанні з антибіотиками (тетрациклін, неоміцин) спостерігається порушення всмоктування ергокальциферолу. До руйнування та інактивації препарату призводить його комбінування з мінеральними кислотами. Токсичні ефекти послаблюються токоферолом, аскорбіновою кислотою, тіаміном, рибофлавіном, піридоксином.
Взаємодія альфакальцидолу з іншими лікарськими засобами
При лікуванні остеопорозу альфакальцидол може призначатися в комбінації з естрогенами й антирезорбтивними препаратами різних груп.
При одночасному застосуванні альфакальцидолу з препаратами наперстянки підвищується ризик розвитку аритмії.
При одночасному призначенні з барбітуратами, протисудомними засобами й іншими препаратами, що активують ферменти мікросомального окислювання в печінці, ефективність альфакальцидолу зменшується, тому необхідно застосовувати більш високу дозу альфакальцидолу.
Всмоктування альфакальцидолу зменшується при його спільному застосуванні з мінеральною олією (протягом тривалого часу), колестираміном, колестиполом, сукралфатом, антацидами, препаратами на основі альбуміну.
При застосуванні одночасно з альфакальцидолом антацидів або лаксативодіалізу підвищується ризик розвитку гіпермагніємії.
Одночасне призначення препаратів кальцію, тіазидних діуретиків підвищує ризик розвитку гіперкальціємії.
На фоні терапії альфакальцидолом не слід призначати вітамін D та його похідні через можливу адитивну взаємодію і збільшення ризику розвитку гіперкальціємії.
Взаємодія дигідротахистеролу з іншими лікарськими засобами
Раціональним є застосування разом з препаратами кальцію. Не сумісний з іншими препаратами групи D. Одночасне лікування тіазидними діуретиками збільшує ризик гіперкальціємії. Не рекомендується комбінувати з фенотеролом.
Взаємодія кальцитріолу з іншими лікарськими засобами
Оскільки кальцитріол - один із найважливіших активних метаболітів вітаміну D3, щоб уникнути можливих адитивних ефектів і гіперкальціємії на час застосування кальцитріолу слід припинити прийом лікарських доз вітаміну D і його похідних.
Хворим потрібно суворо дотримуватись дієтичних рекомендацій, що особливо стосуються споживання кальцію, а також уникати неконтрольованого додаткового прийому препаратів, що містять кальцій.
Одночасне лікування тіазидними діуретиками збільшує ризик гіперкальціємії. Хворим, що одержують препарати наперстянки, дозу кальцитріолу потрібно підбирати дуже обережно, оскільки гіперкальціємія у них може провокувати аритмії.
Існує функціональний антагонізм між аналогами вітаміну D, що посилюють всмоктування кальцію, і кортикостероїдами, що його пригнічують.
Препарати, що містять магній (наприклад, антациди), можуть викликати гіпермагніємію і тому не повинні призначатися хворим, які отримують лікування програмним гемодіалізом під час застосування кальцитріолу.
Оскільки кальцитріол впливає на транспорт фосфатів у кишечнику, нирках і кістках, доза препаратів, що зв'язують фосфати, повинна бути коригована залежно від рівня фосфатів у сироватці (у нормі - 2-5 міліграм на 100 мілілітр, чи 0.65-1.62 ммоль на літр).
Застосування таких індукторів ферментів, як фенітоїн чи фенобарбітал, може посилити метаболізм і тим самим знизити концентрацію кальцитріолу в сироватці, тому при одночасному застосуванні цих препаратів можуть знадобитися більш високі дози кальцитріолу.
Холестирамін може зменшувати кишкове всмоктування жиророзчинних вітамінів і, в тому числі, кальцитріолу.
Слід дотримуватися обережності у пацієнтів, що приймають дигоксин, холестирамін, колестипол, мінеральне масло, тіазидні діуретики, фенобарбітал, фенітоїн, стероїди.
Взаємодія колекальциферолу з іншими лікарськими засобами
Протиепілептичні засоби, рифампіцин, неоміцин, холестирамін, рідкий парафін знижують резорбцію вітаміну D3.
Застосування одночасно з серцевими глікозидами може посилювати їх токсичну дію (підвищується ризик появи порушень ритму серця).
При одночасному застосуванні колекальциферолу і тіазидів ризик виникнення гіперкальціємії зростає. Одночасне призначення вітаміну D3 з метаболітами або аналогами вітаміну D можливе лише як виняток і тільки під контролем рівня кальцію у сироватці крові.
При одночасному застосуванні з протисудомними препаратами, фенітоїном, колестираміном та кортикостероїдами ефективність знижується.
Вітамін A зменшує токсичність вітаміну D3.
Барбітурати збільшують швидкість біотрансформації.